„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem...”
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем...”
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile...”

Home FUNDACJA PROJEKTY Z ŻYCIA FUNDACJI PUBLICYSTYKA NOWOŚCI WSPARCIE KONTAKT
Home
cień
Wersja: PL UA EN
„Losy Niezapomniane”
cień
[ Nasza kolej... ] [ Наша черга... ] [ Our turn... ]

Ks. E. Charchalis, pozdrowienie od wiernych; От. Є. Хархаліс приймає вітання from Losy on Vimeo.


Nasza kolej...
„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem”
     Powyższe słowa stanowią sentencję naszej działalności, to droga, którą podążamy. Dokąd chcemy dojść?

     Historia ludzkości wskazuje, że raczej niewiele możemy zdziałać, ale przeszłość udowadnia także, że świat może się zmieniać na lepsze, choć często z recydywą nawrotów. Wszystko zależy od nas. Nie zapominajmy jednak, że ustrój demokratyczny, który jest najlepszą gwarancją poszanowania praw jednostki, pokrywa minimalną liczbę państw, tak na prawdę to tylko Europa i trochę Ameryki, a i to stosunkowo od niedawna.

     Nam zależy na tym, aby ludzi już nigdy nie wyrywano z ich domostw, nie pozbawiano korzeni. Żebyśmy nauczyli się, że tego nie można robić pod żadnym pozorem. Chcemy mówić, pokazywać, krzyczeć i złorzeczyć, aby ludzie stali się wrażliwsi i nie krzywdzili się wzajemnie w tak okrutny sposób. Dlatego zbudujemy „ekspozycję krzyku”. Ma być przestrogą dla nas i dla tych, którzy przyjdą po nas.

     Naszym celem jest też oddanie hołdu tym, którzy przeszli gehennę przesiedleń. Z racji geograficznego położenia interesują nas przede wszystkim Ukraińcy w Polsce, a także Polacy przesiedleni na Mazury i Niemcy wysiedleni z Mazur. Także Żydzi, którzy zdążyli puścić korzenie na Warmii i Mazurach. Z powodu naszych skromnych możliwości, niestety, nie możemy udzielić uwagi wszystkim skrzywdzonym, choć każdy skrzywdzony w ten sposób człowiek, bez względu na narodowość, zasługuje na miliony rozmów o tym, na jakąś formę zadośćuczynienia!

     Współczucie i szczególna uwaga należy się przede wszystkim tym, którzy ciągle są wśród nas, nie odeszli jeszcze do innego świata. Wielu z nich do dziś żyje bez korzeni, ponieważ w nowych miejscach, dokąd zostali wygnani, nie zdołali, nie chcieli, czy też nie mogli wypuścić nowych. A tylko w ten sposób można rozpocząć nowe życie. Bez nowych korzeni w człowieku drzemią jedynie wspomnienia, codzienność jest ciągle powtarzającym się dniem wczorajszym…

     Chcemy przyczynić się do tego, aby ludzkość nie zapomniała o setkach tysięcy wyrw, ba, o milionach ran, które pozostały w ziemi pozbawionej ludzi, którzy ją kochali, a ich jedyną winą była narodowość. Chcemy też zbadać dokładniej, co czuje człowiek poddany temu nieludzkiemu eksperymentowi? Być może możesz nam w tym pomóc. Znasz „wyrwanego”, mieszka w twojej okolicy? – powiedz nam o tym, a jeszcze lepiej ściągnij wzór ankiety i zapełnił ją, zrób zdjęcia, nakręć wywiad i napisz do nas. Niewiele kosztuje, ale możesz w ten sposób przyczynić się do tego, że twoje dzieci, a może wnuki nigdy nie doświadczą tej klęski uczuciowej, poniżenia godności, poczucia bezsensu życia, jakim niewątpliwie jest wygnanie z własnego domu. Ale przede wszystkim udzielisz trochę uwagi skrzywdzonemu człowiekowi, uwagi, której ci ludzie tak bardzo pragną i na ogół nie doświadczają jej.

     Człowiek jest wolny od chwili osiągnięcia pełnoletności, jeśli chce wyrywać swoje korzenie, to musi to zrobić osobiście, on wie, jak tego dokonać, aby korzenie odżyły w nowym miejscu. Każda inna czynność, to gwałt, zasługujący na najwyższe potępienie. Jeśli zgadzasz się z tym – jesteśmy jedną drużyną!

     Nie wahaj sięnapisz do nas jeśli tylko możesz pomóc.



Наша черга...
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем” – ці слова ми вибрали на осердя нашої діяльности, вони неначе розкладна дорога, якою ми прямуємо. Куди ми хочемо зайти?

Історія людства говорить нам, що, скорше всього, ми спроможні зробити не так вже й багато, проте минуле переконує нас також, що світ може змінюватися в кращому напрямку, правда, не рідко, з завертанням до минулого. Все залежить від нас. Це наш час жити та змінювати все! Потім помремо і місію візьмуть наші діти. Не забуваймо при тому, що демократичне життєскладення, яке є найкращою в історії гарантією вшануванування прав окремої людини, прикриває мінімальну кількість країн у світі, якщо фактично, то лише Европу і трішки Америки, а й це насправді тільки з учорашнього дня.

Нас кров точить у тому, щоб людей більше не виривали з їхніх домівок, не позбавляли їх коренів. Маємо зарубати на носі, що цього не можна робити під будь-яким виглядом. Прагнемо казати, кричати, ремствувати, щоб тільки люди стали більш вразливими і не кривдили себе взаємно таким жахливим способом. Нас надихає ця ситуація, щоб збудувати «виставу крику». Виставу, яка повинна стати пересторогою для нас та для тих, які прийдуть після нас.

Нашою метою є також віддати честь тим, які відмітили на собі жахіття переселень. З причини географічного положення нас магнітять передусім українці в Польщі, але також поляки переселені на Мазури та німці видворені з Мазурів. Також євреї, які встигли відпустити корені у вармінсько-мазурську землю.

З причини наших скромних людських можливостей, на жаль, ми не можемо приділити уваги всім скривдженим. Ми розуміємо однак, що кожна, покалічена таким жахливим способом людина, не оглядаючись на національність, вповні заслуговує цього.

Співчуття та особлива увага належиться передусім тим, які все ще посеред нас, які ще не пішли у той світ. Чимало з них досі живуть без коренів, тому, що на нових місцях, куди їх вигнали, не спромоглися, не бажали, чи просто не змогли відпустити нові паростки. Адже, лише тільки так можна почати нове життя. Не наростивши нові корені людина приречена лише до дрімливих спогадів про минуле, бувальний день є лише учорашнім днем...

Бажаємо мати свій вклад у те, щоб людство не забувало про сотні тисяч ям після вирваних, ба, про мільйони ран, які кровоточать в землі позбавленій людей, людей, які її любили, а їхньою єдиною провиною була національність. Нашим бажанням є також докладніше дослідити, що відчуває людина впроторена у цей не по-людськи організований експеримент. Можливо, ти зможеш стати нам у пригоді?

Ти знайомий з „вирваним”, він живе поруч? – скажи нам про це, а ще краще скопіюй штрих нашої анкети і обсели її інформацією, клацни світлину, зніми інтерв”ю і напиши нам. Це небагато коштує, проте ти зробиш свій вклад у те, щоб твої діти, а може онуки ніколи не зазнали цього чуттєвого регресу, приниження гідности, яким є видворення з власного дому. Але головне – таким чином ти даси трохи уваги скривдженій людині, уваги, якої ці люди наднебно прагнуть, а мають її так мало.

Людина стає справді вільною десь з ранньої дорослости, якщо вона хоче вирвати свої корені – має це зробити самотужки, вона знає, яким чином зробити це так, щоб корені відродилися на новому місці. Кожна інші дія, це паля, устромлена в людину, а відтак дія, яка заслуговує остаточного засудження.



Our turn...
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile” - these words have been chosen as being at the core of our activities, akin to an already laid out road, upon which we walk. But where do we want to go?

     The history of humanity tells us, first and foremost, that we are unable to actually change that much. However, the past also convinces us that the world is capable of changing for the better, albeit, not always. All depends upon us! It is our time to live and change everything! For once we pass away, the mission shall be continued by our children. Least we forget, the democratic way of life, which is history′s best guarantee for respecting individual human rights, covers a minority of countries across the globe. Indeed, it seems that just Europe and parts of the Americas are covered and this being only recently.

     We′re keen to ensure that people are no longer thrown out of their own homes, so that their roots are not lost. We must always remember, that this must not be done, under any circumstances.

     We′re eager to say, to shout, to be heard, so that people be more conscious, so as not to hurt one another, in such a horrific way. We take motivation from the need to build an „exhibition of outrage”. An exhibition, which should become a warning to those who come after us.

     Our aim is, also, to pay respect to those who actually suffered the horrors of the deportations/resettlements. For geographical reasons, our focus will be, primarily, on the Ukrainians of Poland, but also, Poles resettled to the Mazurian area and Germans deported from the Mazurian area. Also, Jews who managed to put down roots in the Mazurian land.

     Unfortunately, due to our limited resources, we are unable to portray all of those who suffered, in their entirety. However, we understand that every single person affected, regardless of their nationality, deserves such attention. Particular attention and sympathy is owed to those who are still alive. Many of them still live „without roots”, because in the new lands, to where they were resettled, they could not, as they just did not want to put down new roots. Indeed, it is only in such a way that one can begin a new life. Without putting down those new roots, a person is destined to only dream about the past, where everyday is but another yesterday.....

     We wish to make an impact, least humanity forgets the hundreds of thousands of uprooted lives, indeed, millions of wounds, which still bleed in the lands of the deported populations, who loved those lands and whose seemingly only crime was their nationality. Our wish is to also research and establish how exactly a deported person felt and feels, from such an inhumane experiment. Could you possibly be of help to us?

     Do you know of any „pulled out” – uprooted person? If you do, then please feel free to tell us. Even better, please complete one of our forms, or scan in a photo, take an interview or drop us a line. It doesn′t cost much and you′ll be making a contribution, so that your children or grandchildren should not experience such suffering, such disrespect, of being deported from their ancestral lands. However, most importantly, you′ll be giving some attention to an abused person. Attention, which they deserve and which is, sadly, in such short supply.

     A person becomes truly free at around the early years of adulthood. For if a person chooses to break from their roots, then they should do so willingly, as only they themselves, as an individual can do. For then, in this way, it shall allow for them to „replant” themselves, their roots and grow in a new place. Any other act, stunts a person′s growth and as such, deserves total disapproval.










Home   |   FUNDACJIA   |   PROJEKTY   |   Z ŻYCIA FUNDACJI   |   PUBLICYSTYKA   |   NOWOŚCI   |   WSPARCIE   |   KONTAKT
Fundacja Losy Niezapomniane. Wszystkie prawa zastrzeżone. Copyright © 2009 - 2014

stat4u

Liczba odwiedzin:
Число заходжень:
293 033
Dziś:
Днесь:
354