Home FUNDACJA PROJEKTY Z ŻYCIA FUNDACJI PUBLICYSTYKA NOWOŚCI WSPARCIE KONTAKT
PROJEKTY - Ukraińcy
cień
Wersja: PL UA EN
Losy Niezapomniane wysiedlonych w ramach AKCJI „WISŁA”

Świadectwa przesiedleńców - szczegóły...
cień
Ankieta (0047)
Kicun-Nazarowicz Nadzieja z domu Łesiuk
ur. 10.09.1928
Horostyta, pow. Włodawa
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [wspomnienia] [pliki do ankiety] [video do ankiety]
Ankieta w j.polskim
A. METRYKA ANKIETY
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
C. PRZESIEDLENIE
D. NOWE MIEJSCE
E. KONTAKTY Z UPA
F. INNE ZAGADNIENIA
G. UWAGI
 
A. METRYKA ANKIETY
1. Data wywiadu: 16.05.2009 2. Numer kolejny: 0047
3. Dane osobowe uczestnika /uczestników wywiadu: Kicun-Nazarowicz Nadzieja z domu Łesiuk
Węgorzewo
woj. warmińsko-mazurskie
Polska-Польща
4. Data urodzenia: 10.09.1928 5. Miejsce urodzenia: Horostyta, pow. Włodawa
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
1.1. Miejsce zamieszkania przed przesiedleniem: Horostyta, pow. Włodawa
1.2. Miejsce zamieszkania - OPIS
(przed przesiedleniem):
Mała miejscowość na Podlasiu, która liczyła 87 siedlisk, mieszkaliśmy tam od pokoleń.
2. Wiek w trakcie przesiedlenia: 19 lat 3. Wyznanie: Prawosławne.
4. Stan najbliższej rodziny przed przesiedleniem: Ojciec Grzegorz, mama Oksana, brat Jan.
5. Ile osób zostało na miejscu: 0 6. Ile osób przesiedlono: 4
7. Ile osób zaginęło: 0
8. Ile osób innej narodowości /pochodzenia mieszkało we wsi: 6 rodzin polskich, 6 rodzin żydowskich. 9. Jak ogólnie wyglądały kontakty z nimi? Dobrze.
10. Jak wyglądał pozostawiony majątek Pana/Pani rodziny: Duży dom, dwie stodoły, obora (okilnyk), dwie stajnie, mieszalnia pasz, szopa na sprzęt gospodarczy, chlewnia, warsztat rymarski, stolarski, drewutnia, spichlerz, duży sad owocowy w którym rosły moje ulubione akacje i jaśminy, 42 morgi ziemi, 7 morgów lasu, 2 stawy rybne, 12 krów, 6 koni, trzoda chlewna, drób, 40 owiec. Zatrudnialiśmy służbę (3 osoby).
C. PRZESIEDLENIE
1. Kiedy Panią/Pana wywieziono? 03.06.1947 2. Kiedy Panią/Pana przywieziono? 17.06.1947
3.1. Trasa przejazdu: Horostyta - szliśmy taborem - Włodawa - pociąg - Lublin - pociąg - Łomża - Olsztyn - Orneta - samochody - Lechowo (pow. Braniewo)
3.2. Trasa przejazdu (ewentualny opis rozszerzony): ----------
4. Czy wiedział Pan/Pani dokąd jedzie? Nie.
5. Czy ktoś z Państwa rodziny wrócił w rodzinne strony? W 1958 rodzice wrócili. Dom i budynki gospodarcze były rozkradzione: zniknęła duża biblioteka, pozłacane ikony i wiele innych cennych pamiątek.
6.1. Przywiezione przedmioty - RELIGIJNE: Kilka ikon i ewangelia.
6.2. Przywiezione przedmioty - CODZIENNEGO UŻYTKU: Odzież, obrusy, wyszywane koszule, płótno lniane, pościel, ubrania.
6.3. Przywiezione przedmioty - OSOBISTE: Zdjęcia, książek mieliśmy niewiele, odznaki i medale dziadka, który był oficerem w armii carskiej.
6.4. Przywiezione przedmioty - DOKUMENTY: Gdzie są wszystkie dokumenty (akt własności itd.) nie pamiętam w tej chwili.
6.5. Przywiezione przedmioty - INNE: Dwa konie, krowa, wóz, drobne narzędzia gospodarskie, trochę żywności, kufry, naczynia. Cały nasz majątek pozostał na miejscu, do 1958 roku nic z niego nie pozostało.
7. Które z nich zachowały się do dziś?: Nieliczne zdjęcia, ręcznik wyszywany, bawełniany obrus.
8. Czy mógłby Pan/Pani przekazać je lub część z nich na rzecz muzeum?: Kopie zdjęć. Być może niektóre rzeczy z punktu 7.
9. Czy ukrył Pan/Pani jakieś przedmioty w miejscu skąd Panią/Pana wywieźli?: Nie.
D. NOWE MIEJSCE
1. Dokąd Państwa przesiedlono?: Lechowo, gm. Orneta, pow. Braniewo, woj. Olsztyn.
2. Co Państwu przydzielono?: Dom, chlew, 8 ha ziemi, trochę zboża, kukurydzy. Początków nie pamiętam, bo zaraz po przyjeździe, jeżdżąc na koniu, spadłam z niego, złamałam nogę i przez parę miesięcy byłam w szpitalu w Olsztynie.
3. Co Państwo zastaliście w nowym miejscu?: Dom musiał oberwać pociskiem, bo brakowało w nim jednej ściany, nie mówiąc o oknach, drzwiach, piecach, futrynach, podłogach, których po prostu nie było. Ściany były pochlapane krwią, najwidoczniej była w tym miejscu jakaś potyczka, jednym słowem można tam było kręcić horror.
4. Czy na miejscu przesiedlenia odczuwali Państwo represje?: Nie.
5. Kiedy i gdzie zaczęliście Państwo uczęszczać do cerkwi?: W naszej miejscowości była przepiękna cerkiew prawosławna zbudowana w XV wieku, która po kapitalnym remoncie w 2000 r. jest jeszcze bardziej okazała niż przed wojną. Obecnie uczęszczam do cerkwi w Węgorzewie (grekokatolickiej i prawosławnej).
6. Jakie są losy Państwa dzieci i rodzeństwa?: Z pierwszego małżeństwa urodziło się nam dwóch synów. Mój drugi mąż dużo pisał i jego spuściznę do muzeum przekazuję.
7. Czy Pana/Pani dzieci znają język ukraiński?: Tak.
7.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: W domu.
7.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: ----------
8. Czy Pana/Pani wnuki znają język ukraiński?: Tak.
8.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: W domu.
8.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: ----------
9. Czy posiadacie Państwo zdjęcia nowego miejsca?: tak
E. KONTAKTY Z UPA
1.1. Czy we wsi były kryjówki UPA?: Tak.
1.2. Czy we wsi były kryjówki UPA (opis rozszerzony):? ----------
2. Jaki jest Pani/Pana stosunek do UPA?: Pozytywny.
3.1 Miałem kontakt z UPA: Tak (Czumak).
3.2 Byłem członkiem UPA: Nie.
3.3 Pomagałem/wspierałem UPA (dobrowolnie): Tak.
3.4 Ktoś z mojej rodziny był członkiem UPA: Nie.
4. Czy był Pan/Pani w posiadaniu broni przed przesiedleniem?: Nie.
5. Czy był Pan/Pani więziony?: nie
F. INNE ZAGADNIENIA
1. Zwyczaje z rodzinnych stron i życie kulturalne: Na naszym stole zawsze leżał bochenek chleba owinięty wyszywanym ręcznikiem, obok ewangelia i Kobziarz. Z tymi symbolami wyrosłam. Przed posiłkiem ojciec czytał wszystkim ewangelię, a po spożytym posiłku czytał Kobziarza (już przed pójściem do szkoły znałam go na pamięć). Szkoda, że ta tradycja do dzisiaj nie przetrwała. Nie wolno było ukroić chleba nie żegnając go przedtem nożem. Gdy kończono żniwa z ostatnich kłosów robiono zdobiony kwiatami bukiet i święcono go. W następnym roku rozpoczynano siew z poświęconych ziaren. Na Szczedryj Weczir (w drugiej połowie stycznia przed świętem Jordanu), gdy poświęcono wodę, wkładano do niej kłosy zboża z ubiegłorocznych żniw i święcono wszystkie drzwi w domu i budynkach gospodarczych. U nas było tyle drzwi, że pod koniec święcenia kłosy już zamarzały. (Pozostałe zwyczaje są nagrane - AK). W naszej wsi było rozwinięte czytelnictwo, organizowano spotkania z ludźmi, którzy pokończyli studia we Lwowie czy Brześciu nad Bugiem. W czasie takich spotkań przedstawiono sytuację polityczną w Europie, uczono jak zachowywać się w towarzystwie, przy stole, jak prosić do tańca itp. Bardzo często śpiewaliśmy takie pieśni jak "Trysta lit mynaje", "Tam za Dunajem".
2. Czy odwiedzali Państwo rodzinne strony?: Tak, pierwszy raz byłam w 1959 roku.
3. Dlaczego nie wyjechali na Ukrainę?: Baliśmy się kołchozów i sowchozów. Z perspektywy czasu żałowaliśmy, że pozostając w Polsce podjęliśmy złą decyzję.
4. Co w życiu było najważniejsze?: Moje dzieciństwo i młodość było cząstką tamtego świata. Będąc we Włodawie w gimnazjum, ze względu na swój talent artystyczny, brałam udział w wielu przedstawieniach, gdzie recytowałam klasykę literatury światowej. Wiele tańczyłam i śpiewałam. Dobrze znałam język rosyjski, polski, starosłowiański i niemiecki. Zamierzałam uczęszczać do szkoły średniej w Chełmie Lubelskim, ale wojna to wszystko przerwała. Wojna tyle dramatu, nędzy i poniżenia mi ukazała… Pamiętam, niedaleko od nas był obóz jeniecki, w którym przebywali Rosjanie. We Włodawie znajdowała się stacja, gdzie rozładowywano węgiel. Codziennie z obozu szli jeńcy, obok jechały potężne wozy "tałamechy", które ciągnęły wielkie, rosłe konie Peszerony, a wszystko pod eskortą Niemców. Gdy robiło się ciemno, tabor powracał. Na wozach wypełnionych węglem zawsze leżało kilku nieżywych jeńców. Wieczorem, gdy ich ciała palono, naszą wioskę napełniał ten zapach, którego nigdy nie zapomnę. Z czasem dużo Rosjan uciekło z obozu do pobliskich lasów. I tak powstała partyzantka radziecka na naszych terenach. Cała nasza inteligencja weszła w struktury UPA i OUN. Moja mama, gdy przychodzili partyzanci do nas, często do nich mówiła: "stracicie młode życie, a one jest tak potrzebne dla narodu, a trzeciej wojny i tak nie będzie". Pamiętam mego kolegę Czumaka. Z początku działał w UPA, potem widocznie zwątpił w sens walki i w 1946 przeszedł do UB. Pewnej nocy AK i UPA wspólnie zorganizowały akcję na więzienie i placówkę UB we Włodawie. Zastrzelili wszystkich, tylko Czumaka powiesili z kartką na plecach: "Dla sobaki, sobacza smert" (Psu pieska smierć) . Przez kilka pokoleń dorabialiśmy się pozycji społecznej i majątku (przez lata wojny karmiliśmy biednych, partyzantkę radziecką i UPA), a po wojnie staliśmy się nędzarzami.
5. Dlaczego Was przesiedlili?: Problem ukraiński istniał dla Polski przez setki lat i chciano go na terenie PRL-u raz na zawsze zlikwidować. Podam przykłady ze swojego życia. Przed wojną, w 1937 r., w naszej miejscowości rozpoczęto akcję polonizacyjną. Religii uczyliśmy się w języku ukraińskim i starosłowiańskim, a od 1937 tylko w polskim. Kazania nasz ksiądz Buzyński zaczął wygłaszać po polsku, przez co ludzie zaczęli wychodzić ze świątyni, a tam czekali „krakusy” na koniach i zawracali nas z powrotem. Na lekcji dostałam od nauczyciela po twarzy (za to, że urywek czytanki przeczytałam po ukraińsku) i na znak protestu wyszłam z klasy? A za mną wszyscy inni. Te wydarzenia będę pamiętać nawet jeśli miałabym żyć milion lat i jestem dumna z siebie i prawosławnych Ukraińców. Jednym z celów akcji „Wisła” było unicestwienie słowa "Ukrainiec" i zastąpienie go słowem "Rusin". Nasze dzieci przez nasz strach przestały być Ukraińcami, przez co straciliśmy jedno a może więcej pokoleń. Dzieci urodzone po 1947 roku wiedziały od nas, że trzeba ukrywać swoją tożsamość, a więc w ich świadomości zaczęły kodować się myśli, że język ukraiński to coś gorszego, coś czego należy się wstydzić. Przez lat 60 wyrosły pokolenia, które rzadko używają ojczystej mowy, np. Kobziarza w mojej rodzinie (młodszej) nikt nie przeczytał, a ja, mimo 80-u lat, do dzisiaj połowę mogę recytować z pamięci.
G. UWAGI
1. Dodatkowe informacje: Ankietę przygotował Andrzej Kryk



 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta українська
A. ОСНОВНІ ДАНІ
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Г. НОВЕ МІСЦЕ
Д. КОНТАКТИ З УПA
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
 
A. ОСНОВНІ ДАНІ
1. Дата анкетування: 16.05.2009 2. Номер анкети: 0047
3. Прізвище, ім’я, по-батькові: Кіцун-Назарович Надія, уроджена Лесюк дочка Григорія та Оксани

11-600 Венгожево
Polska - Польща
4. Дата народження: 10.09.1928 5. Місце народження: Горостита, повіт Володава.
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
1.1. Місце проживання до переселення: Горостита, повіт Володава.
1.2. Місце проживання до переселення: Невелика місцевість на Підляшші, яка нараховувала 87 осель, ми там жили від поколінь.
2. Вік на момент переселення: 19 3. Віросповідання: Православне.
4. Кількість людей в родині на момент переселення: Батько Григорій, мати Оксана, брат Іван.
5. Скільки осіб лишилося: 0 6. Скільки осіб переселено: 4
7. Скільки осіб пропало безвісти: 0
8. Скільки осіб іншої національності жило в селі: 6 польських родин, 6 жидівських родин. 9. Стан відносин з ними: Добрий.
10. Опишіть залишений Вами маєток: Велика хата, дві клуні, хлів, дві конюшні, мішальня корму, сарай на господарське устаткування, свинарник, лимарський та столярський верстати, дровітня, шпихлір (комора), великий сад, де росли мої улюблені акації та жасмини, 42 морги землі, 7 моргів ліса, 2 рибні стави, 12 корів, 6 коней, свині, домашня птиця, 40 овець. Служили в нас 3 особи.
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
1. Коли Вас вивезли? 03.06.1947 р. 2. Коли Вас привезли? 17.06.1947 р.
3.1. Маршрут переїзду: Горостита – ми ішли табором – Володава – поїздом – Люблин – поїздом – Ломжа – Ольштин – Орнета – машинами – Лєхово (повіт Бранєво)
3.2. Маршрут переїзду: -----------
4. Чи Ви знали куди їдете? Ні.
5. Чи хто-небудь з Вашої родини повернувся в рідні сторони? У 1958 р. батьки повернулися. Дім та господарські будинки були розкрадені: пропала велика книгозбірня, золочені ікони і багато інших цінних пам'яток.
6.1. Речі які Ви привезли з собою (Релігійні)?: Декілька ікон та євангеліє.
6.2. Речі які Ви привезли з собою (Побутового вжитку)?: Одяг, скатерті, вишивані сорочки, льняне полотно, постіль, вбрання.
6.3. Речі які Ви привезли з собою (Речі особисті)?: Світлини, книжок ми мали небагато, відзнаки та медалі дідуся, який був офіцером в царській армії.
6.4. Речі які Ви привезли з собою (Документи)?: Де ділися всі документи, м.ін. акт власності майна, на цей момент не пам'ятаю.
6.5. Речі які Ви привезли з собою (Інші)?: Два коні, корова, віз, дрібні господарські знаряддя, трохи продуктів, скрині, посуд. Цілий наш маєток залишився на місці, до 1958 року все пропало.
7. Які з них збереглися? Поодиноки світлини, вишиваний рушник, бавовняна скатертина.
8. Чи могли б Ви передати їх (повністю або частково) для музею? Копії світлин. Можливо, що також деякі речі з пункту 7.
9. Чи заховали Ви які-небудь предмети в місті звідки Вас вивезли? Ні.
Г. НОВЕ МІСЦЕ
1. Куди Вас переселили? Лєхово, ґміна Орнета, повіт Бранєво, воєводство Ольштин.
2. Які умови Вам надали? Дім, свинарник, 8 гектарів землі, трохи збіжжя, кукурудзи. Початків не пам'ятаю, тому, що незабаром після приїзду я впала з коня, переламала ногу і протягом кількох місяців була в лікарні в Ольштині.
3. Яку картину Ви побачили на новому місці? В дім правдоподібно вдарив снаряд, був без однієї стіни, також бракувало вікон, дверей, печі, одвірок та підлог. На стінах була кров, можливо, що тут проходила якась сутичка, словом, це виглядало так, що можна було б там знімати фільм жахів.
4. Чи зазнавали ви утисків на новому місці? Ні.
5. Де і коли ви почали відвідувати церкву? В нашій місцевості було прекрасна православна церква побудована в XV столітті, яка після капітального ремонту в 2000 році, стала ще більш величною, як перед війною. Тепер ходжу до церкви у Венгожеві (греко-католицької та православної).
6. Як склалася доля Ваших дітей та рідних? З першого шлюбу маю двох синів. Мій чоловік багато писав і його спадщину передаю музею.
7. Ваші діти знають українську мову? Так.
7.1. Так - Де вивчили? Вдома.
7.2. Ні - Чому? -------------
8. Ваші онуки знають українську мову? Так.
8.1. Так - Де вивчили? Вдома.
8.2. Ні - Чому? ----------------
9. Чи є у Вас світлини нового місця? Є.
Д. КОНТАКТИ З УПA
1.1. Чи в селі були криївки УПА? Так.
1.2. Чи в селі були криївки УПА? ----------
2. Яке Ваше ставлення до УПА? Позитивне.
3.1 Я контактував з УПА: Так (Чумак).
3.2 Я був у складі УПА: немає відповіді
3.3 Я допомагав/сприяв УПА (добровільно): Tak.
3.4 Хтось з моєї родини був у складі УПА: Ні.
4. Чи мали Ви зброю у період перед переселенням? Ні.
5. Чи перебували Ви під арештом? Ні.
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Звичаї втраченої батьківщини: На нашому столі завжди лежав буханець хліба загорнутий у вишиваний рушник, поруч нього євангеліє та «Кобзар». Я зростала з тими символами. Перед їдою батько читав всім євангеліє, опісля «Кобзаря» (заки я пішла до школи, знала всі вірші напам'ять). Жаль, що ця традиція до нині не збереглася. На хлібі треба було вперше зробити ножом хрест, а щойно потім його різати. Коли жнива кінчалися, тоді з останніх колосків роблено в'язку і освячувано ії. В наступному році сіяння починалося з цих освячених зернят. На Щедрий Вечір (в другій половині січня перед святом Йордану), коли свячено воду, то в неї змочували колоски збіжжя з минулорічних жнив і посвячували всі двері в хаті та господарські будинки. В нас було стільки дверей, що під кінець освячування колоски вже замерзали. (Розповідь про інші обряди в записі – Aндрій Крик). В нашому селі було сильно розвинене читання книжок, організувано зустрічі з людьми, які завершили студії у Львові чи Берестю над Бугом. Під час таких зустрічей розмови йшли про політичну ситуацію в Європі, демонстрували, як треба себе вести у товаристві, за столом, як просити до танцю та ін. Дуже часто ми співали пісні «Триста літ минає», «Там за Дунаєм».
2. Чи відвідували Ви свою батьківщину? Так, вперше я була у 1959 році.
3. Чому ви не виїхали в Україну? Ми боялися колгоспів та совгоспів. Згодом жаліли, визнали, що рішення залишитися у Польщі було неправильним.
4. Що в житті було головне? Моє дитинство та молодість бути частиною тамтого світу. Коли я була в гімназії у Володаві, а тому, що я мала артистичні здібності, отже часто виступала на сцені, читала вірші поетів – класиків світової літератури. Багато танцювала та співала. Добре вивчила російську, польську, старослов'янську та німецькі мови. Думала поступити в середню школу в Холмі Люблинському, але війна це все перервала. Війна показала мені стільки драми, нужди та приниження... Пам'ятаю, недалеко від нас був табір полонених, де перебували росіяни. У Володаві була станція, де розвантажували вугілля. Щоденно з табору ішли полонені, поруч їхали потужні вози тзв. «таламехи», які тягнули великі, рослі коні першерони, а все це під ескортом німців. Коли темніло, табір повертався. На возах, повних вугілля, завжди лежало кількох мертвих полонених. Вечером, коли спалювали їхні тіла, наше село наповняв такий запах, що я його ніколи не забуду. З годом багато росіян втекло з табору до навколишніх лісів. Таким способом виникла радянська партизанка на наших землях. Вся наша інтелігенція ввійшла у структури УПА та ОУН. Коли приходили до нас партизани, моя мати часто до них говорила: «Втрачаєте молоде життя, воно так потрібне народові, а третьої війни й так не буде». Пам'ятаю мого колегу Чумака. Спочатку діяв в УПА, потім правдоподібно зневірився в сенс боротьби і в 1946 році став працювати для польської Служби Безпеки. Однієї ночі Армія Крайова та УПА спільно напали на в'язницю та участок Служби Безпеки у Володаві. Застрелили всіх, тільки Чумака повісили з листочком на спині: «Собаці, собача смерть». Декілька поколінь нашої родини дороблялося суспільної позиції та маєтку (роками годували бідних, радянську партизанку та УПА), а після війни ми стали нуждарями.
5. Чому Вас переселили? Українське питання було проблемою для Польщі протягом століть, тому на території Польської Народної Республіки вирішили покінчити з цим раз і назавжди. Дам приклад зі свого життя. Перед війною, у 1937 році в нашій місцевості започаткували полонізаційну акцію. Релігії ми навчалися українською та старослов'янською мовами, а від 1937 року - тільки польською. Проповіді наш священик почав голосити по-польськи, через це люди виходили з храму, а там чекали «кракуси» на конях і завертали їх назад. Під час уроку вчитель вдарив мене в лице (за те, що я прочитала по-українськи фрагмент читанки), на знак протесту я вийшла з класу. За мною пішов увесь клас. Ті події буду завжди пам'ятати, навіть якщо мала б жити мільйон років, я пишаюся собою та православними українцями. Однією з цілей акції «Вісла» було знищення слова «українець» і заступлення його словом «русин». Наші діти зі страху перестали бути українцями, через це ми втратили одно або й більше поколінь. Діти народжені після 1947 року знали від нас, що треба приховувати свою тотожність, отже в їх свідомості зародилися думки, що українська мова то щось гірше, щось, чого треба соромитися. Протягом 60-ти років виросли покоління, які рідко використовують українську мову, напр. «Кобзаря» в моїй (молодшій) родині ніхто не прочитав, а я, хоча мені вже 80 років, навіть сьогодні можу продекламувати половину цієї книги.
Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Інше: Ankietę przygotował Andrzej Kryk. Мовна обробка Ірини Боберської.
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta english
A. MAIN DETAILS
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
C. RESETTLEMENT
D. THE NEW PLACE
E. CONTACTS WITH UPA
F. ADDITIONAL INFORMATION
G. INFORMATION
 
A. MAIN DETAILS
1. Application Date: 24.11.2010 2. Application Reference Number:
3. Surname, Name, Paternal Name: brak


4. Date of Birth: 24.11.1909 5. Place of Birth:
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
1.1. Place of Residence before deportation:
1.2. Place of Residence before deportation (information):
2. Age at time of deportation: 3. Religion: dark
4. Number of family members at the time of deportation/ resettlement:
5. Number of family members left: 6. Number of family members deported:
7. Of which went missing:
8. Number of people of different nationalities resident in the village? 9. Inter-ethnic relations could be considered?
10. List your lost assets/property:
C. RESETTLEMENT
1. When were you deported? 2. When did you arrive?
3.1. Deportation Itinerary:
3.2. Deportation Itinerary (information):
4. Did you know where you were being deported to?
5. Have any of your relatives returned to your homeland?
6.1. What personal items did you take with you - Religious:
6.2. What personal items did you take with you - Household objects:
6.3. What personal items did you take with you - Personal belongings:
6.4. What personal items did you take with you - Documents:
6.5. What personal items did you take with you - Other:
7. Of these items, what is left?
8. Would you be prepared to donate these (in whole, or in part) to the museum?
9. Did you hide any of the items that you brought with you?
D. THE NEW PLACE
1. Where did they deport you to?
2. What amenities were you granted?
3. What did you see when you arrived at your new place of settlement?
4. Did you encounter any persecution?
5. Where & when did you start going to church?
6. How did your children fare?
7. Do your children know Ukrainian?
7.1. Yes - Where did they learn it?
7.2. No - Why?
8. Do your grandchildren know Ukrainian?
8.1. Yes - Where did they learn it?
8.2. No - Why?
9. Do you have photos of your new place of settlement/residence?
E. CONTACTS WITH UPA
1.1. Were there UPA bunkers in the village?
1.2. Were there UPA bunkers in the village (information)?
2. What is your view of UPA?
3.1 I contacted UPA:
3.2 I was part of UPA:
3.3 I helped/facilitated UPA (voluntarily):
3.4 Were any of your family in UPA?
4. Did you ever hold firearms before the period that you were deported?
5. Were you ever arrested?
F. ADDITIONAL INFORMATION
1. Lost customs/traditions of your homeland:
2. Have you visited your homeland?
3. Why did you not choose to live in Ukraine?
4. What was your priority in life?
5. Why were you deported/resettled?
G. INFORMATION
1. Information

 
do góry ↑
Fotografie
„Kliknij” na miniaturke by zobaczyc zdjęcia w galerii.



 
do góry ↑
Wspomnienia


Na tę chwilę brak jest w naszej bazie wspomnień osoby, której ankieta dotyczy.

 
do góry ↑
Pliki


Na tę chwilę brak jest w bazie plików (filmowych, dźwiekowych, itp.)
powiązanych z niniejszą ankietą.

 
do góry ↑
VIDEO






„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem...”
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем...”
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile...”

Home   |   FUNDACJIA   |   PROJEKTY   |   Z ŻYCIA FUNDACJI   |   PUBLICYSTYKA   |   NOWOŚCI   |   WSPARCIE   |   KONTAKT
Fundacja Losy Niezapomniane. Wszystkie prawa zastrzeżone. Copyright © 2009 - 2018

stat4u

Liczba odwiedzin:
Число заходжень:
826 943
Dziś:
Днесь:
66