Home FUNDACJA PROJEKTY Z ŻYCIA FUNDACJI PUBLICYSTYKA NOWOŚCI WSPARCIE KONTAKT
PROJEKTY - Ukraińcy
cień
Wersja: PL UA EN
Losy Niezapomniane wysiedlonych w ramach AKCJI „WISŁA”

Świadectwa przesiedleńców - szczegóły...
cień
Ankieta (0080)
Ksiądz biskup Kryk Piotr, Apostolski Egzarcha dla Ukraińców Katolików obrządku bizantyjskiego w Niemczech i Skandynawii
ur. 25.04.1945
Kobylnica Wołoska
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [wspomnienia] [pliki do ankiety] [video do ankiety]
Ankieta w j.polskim
A. METRYKA ANKIETY
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
C. PRZESIEDLENIE
D. NOWE MIEJSCE
E. KONTAKTY Z UPA
F. INNE ZAGADNIENIA
G. UWAGI
 
A. METRYKA ANKIETY
1. Data wywiadu: 10.01.2010 2. Numer kolejny: 0080
3. Dane osobowe uczestnika /uczestników wywiadu: Ksiądz biskup Kryk Piotr, Apostolski Egzarcha dla Ukraińców Katolików obrządku bizantyjskiego w Niemczech i Skandynawii
Schönbergstr. 9,
Monachium
Niemcy – Deutschland - Німеччина
4. Data urodzenia: 25.04.1945 5. Miejsce urodzenia: Kobylnica Wołoska
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
1.1. Miejsce zamieszkania przed przesiedleniem: Kobylnica Wołoska, powiat Lubaczów.
1.2. Miejsce zamieszkania - OPIS
(przed przesiedleniem):
--------------
2. Wiek w trakcie przesiedlenia: Miałem wtedy 2 lata. 3. Wyznanie: Grekokatolickie.
4. Stan najbliższej rodziny przed przesiedleniem:

Ojciec Grzegorz, mama Anna z domu Feszczyn, brat Jan, brat ojca Szymon i mama ojca Paraskiewia.

5. Ile osób zostało na miejscu: 0 6. Ile osób przesiedlono: 6
7. Ile osób zaginęło: 0
8. Ile osób innej narodowości /pochodzenia mieszkało we wsi: Nie pamiętam. 9. Jak ogólnie wyglądały kontakty z nimi? --------------
10. Jak wyglądał pozostawiony majątek Pana/Pani rodziny: ---------
C. PRZESIEDLENIE
1. Kiedy Panią/Pana wywieziono? 1947. 2. Kiedy Panią/Pana przywieziono? 1947.
3.1. Trasa przejazdu: Nie pamiętam.
3.2. Trasa przejazdu (ewentualny opis rozszerzony): -----------
4. Czy wiedział Pan/Pani dokąd jedzie? Nie.
5. Czy ktoś z Państwa rodziny wrócił w rodzinne strony? Nie.
6.1. Przywiezione przedmioty - RELIGIJNE:

Rodzice przywieźli m.in. duży obraz Matki Bożej Nieustającej Pomocy, ale nie dotrwał do naszych czasów. Nawet nie wiem, co się z nim stało.

6.2. Przywiezione przedmioty - CODZIENNEGO UŻYTKU: ------
6.3. Przywiezione przedmioty - OSOBISTE: ------
6.4. Przywiezione przedmioty - DOKUMENTY: ------
6.5. Przywiezione przedmioty - INNE: ------
7. Które z nich zachowały się do dziś?: ------
8. Czy mógłby Pan/Pani przekazać je lub część z nich na rzecz muzeum?: ------
9. Czy ukrył Pan/Pani jakieś przedmioty w miejscu skąd Panią/Pana wywieźli?: ------
D. NOWE MIEJSCE
1. Dokąd Państwa przesiedlono?: Najpierw Harsz koło Pozezdrza, a potem Harsz Kolonia.
2. Co Państwu przydzielono?: Zrujnowany dom i budynki gospodarcze.
3. Co Państwo zastaliście w nowym miejscu?: Zarośla.
4. Czy na miejscu przesiedlenia odczuwali Państwo represje?:

Tak. W pierwszym roku nasi ludzie i rodzice pracowali u polskich gospodarzy przez cały dzień za wiadro kartofli.

5. Kiedy i gdzie zaczęliście Państwo uczęszczać do cerkwi?:

Do cerkwi zaczęliśmy uczęszczać w Chrzanowie. Nie było to możliwe w każdą niedzielę. Jako mały chłopiec byłem świadkiem i uczestnikiem tzw. suchych Mszy Świętych. Dziadek Andrzej Feszczyn był w posiadaniu niektórych liturgicznych książek. W niektóre niedziele przyjeżdżało do niego nawet do 10 osób na rowerach z sąsiednich wiosek (po akcji ‘W” mieszkał w wiosce Kruzy, powiat Biskupiec Reszelski) i razem odprawiali tzw. Suchą Liturgię Świętą. Taka Liturgia była bez konsekracji darów – przemiany chleba i wina w Ciało i w Krew Jezusa Chrystusa, bo nie było kapłana. Mieli namiastkę św. Liturgii. Dziadek, jeśli tylko wiedział kiedy wypada Wielkanoc, to potrafił obliczyć cały rok liturgicznych: jaka jest niedziela i jaki brać „hłas” (ton). Jest ich osiem, osiem liturgicznych pieśni, które zazwyczaj chwalą Zmartwychwstanie Chrystusa i cyklicznie się powtarzają. Dziadek w języku staro-cerkiewno-słowiańskim czytał apostoła – lekcje i Ewangelie, jektenie (podobne do modlitwy wiernych). Ja zazwyczaj stałem z tyłu i śledziłem tekst, i w ten sposób nauczyłem się naszego ówczesnego języka liturgicznego. To mi się potem przydało w seminarium i w kapłaństwie. Kto wie, być może dziadkowe „suche” Liturgie były tym kamyczkiem, który zdecydował o moim życiowym wyborze?

6. Jakie są losy Państwa dzieci i rodzeństwa?:

Wszyscy mieszkamy na stałe w Polsce (ja przez ostatnie 10 lat w Niemczech). Dwoje z naszej siódemki ożeniło się z Polakami, co w oczach naszych rodziców odczytywane było jako swego rodzaju „zdrada” (bo dzieci będą Polakami i koniec z naszymi marzeniami o wolnej Ukrainie). Dzieci znają język ukraiński. Pięcioro z nas urodziło się już po akcji „W”, ale nikt z nas nie znał z autopsji tego, co było w naszych wioskach. Cała nasza wiedza budowana była na podstawie opowiadań rodziców i sąsiadów. Wszyscy wychowywaliśmy się, więc, w mistyce tych opowiadań chętnie snutych przez mamę i tatę w warunkach realnego PRL-u, w których wszyscy żyliśmy całkiem realnie. Później Bóg dał mi możliwość lepszego poznanie naszej przeszłości. Jako kapłan Kościoła Greckokatolickiego odwiedzałem wysiedlonych w ich domach po kolędzie (z jordańską wodą). Wszyscy żyli wspomnieniami i bardzo je szanowali. Dzięki temu dosyć dobrze poznałem warunki życia naszych ludzi przed i po wysiedleniu. A byłem duszpasterzem w dawnych województwach szczecińskim, koszalińskim, olsztyńskim i wrocławskim.

7. Czy Pana/Pani dzieci znają język ukraiński?: brak danych
7.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: --------------
7.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: --------------
8. Czy Pana/Pani wnuki znają język ukraiński?: brak danych
8.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: ---------------
8.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: ---------------
9. Czy posiadacie Państwo zdjęcia nowego miejsca?:

Tak, bawiłem się w fotografowanie od czasu, gdy w 1963 r. wujek ze Lwowa Iwan Feszczyn podarował mi aparat fotograficzny „Zorka”.

E. KONTAKTY Z UPA
1.1. Czy we wsi były kryjówki UPA?: Tak.
1.2. Czy we wsi były kryjówki UPA (opis rozszerzony):? Wiem o tym od rodziców.
2. Jaki jest Pani/Pana stosunek do UPA?: Pozytywny.
3.1 Miałem kontakt z UPA: ---------------
3.2 Byłem członkiem UPA: Nie.
3.3 Pomagałem/wspierałem UPA (dobrowolnie): Nie.
3.4 Ktoś z mojej rodziny był członkiem UPA:

Jedynie z dalekiej rodziny (Teodor Wuszko – ankieta 0007). Na podstawie opowiadań rodziców i sąsiadów wyrobiłem sobie pozytywny stosunek o UPA. Późniejsze publikacje i filmy nie zmieniły tego poglądu. Sprawa UPA będzie zapewne jeszcze długo problemem w stosunkach polsko-ukraińskich, długo jeszcze będzie trwała licytacja, kto w tamtych strasznych czasach zawinił bardziej, kto sprowokował pierwszy. Wydaje mi się, że z tym jest tak, jak w życiu bywa najczęściej, to znaczy, że prawda jest gdzieś pośrodku.

4. Czy był Pan/Pani w posiadaniu broni przed przesiedleniem?: Nie.
5. Czy był Pan/Pani więziony?: Nie.
F. INNE ZAGADNIENIA
1. Zwyczaje z rodzinnych stron i życie kulturalne:

Obraz życia kulturalnego pokolenia moich rodziców znam z ich opowiadań, a także z rozmów z wieloma innymi ofiarami deportacji. Wieczorami młodzież zbierała się w świetlicy, czytano różne książki najczęściej o tematyce historycznej, często heroizujące okres Kozaczyzny. Na nowych ziemiach tej tradycji na ogół nie kontynuowano, bo (poza miastami) na ogół nie było świetlic (UTSK po roku 1956). Nowe ziemie, inne życie pobudzało nowe trendy, nowe, niespotykane wcześniej zjawiska (o tym więcej - o Chrzanowie i o. mitracie Ripeckim - w dodatku „Slajdy z mego życia”).

2. Czy odwiedzali Państwo rodzinne strony?:

Wiele razy. Pierwszy raz z rodzicami gdzieś koło 1977 r. Byłо to bardzo ciekawe spotkanie. Oni chcieli odnaleźć swoje ślady: dom, stodołę i chlewy, ogród, studnię. Nic z tego nie zostało. A domy wydały się im bardzo małe i niskie. Nawet potok Łazanka mojej mamie wydał się jakiś skarlały. Może dlatego, że na Mazurach mieszkaliśmy przez wiele lat nad jeziorem Mamry. Ogólnie - oglądaniu nie było końca. No i powróciły wspomnienia. Potem wracałem tam wielokrotnie. Ciekawy pod tym względem był rok 1985. Wtedy przyjechała do nas daleka rodzina z Australii: Anna i jej syn, Bohdan Temnyk. Z tej okazji udało się odprawić w Kobylnicy po raz pierwszy po akcji „W” naszą św. Liturgię. Przyszło bardzo dużo ludzi! Była to naprawdę historyczna Msza. Ostatnio św. Liturgię miałem tam 4.07.2009 r. Teraz tam jest normalne duszpasterstwo. W każdą niedzielę czy święto z Jarosławia dojeżdża ks. Bohdan Kruba. Jak wszędzie w Polsce - wioski wyludniają się i wymierają, tak samo jest i z Kobylnicą Wołoską. Za PRL-u strefa przygraniczna była drugą Polską: niewiele uwagi poświęcano tym ziemiom i ludziom tam mieszkających.

3. Dlaczego nie wyjechali na Ukrainę?:

Nie wiem. Około 150.000 ludzi, którzy na przekór wszystkiemu pozostali w Polsce miało swoje racje. Może zwyciężyła obawa przed nowym? Nasz dziadek Andrzej Feszczyn wiele lat przed wojną wyjechał z bratem Wasylem do Kanady. Dziadek powrócił. Brat pozostał. Miał zabrać rodzinę i razem z nią wyjechać na stałe do Kanady. W Polsce była w tym czasie bieda. Było wielu bezdomnych. Bezdomny, którego przyjęli na noc, zaraził ich tyfusem. Ktoś z rodziny zmarł. To pokrzyżowało wszystkie plany. Dziadek wówczas wybudował nowe budynki pod blachą, dokupił ziemi i tutaj już postanowił pozostać. Był to jego cały życiowy dorobek. Miał w tym czasie gdzieś ok. 58 lat. Myślę, że to wpłynęło, że wszyscy z rodziny pozostali w swojej rodzinnej wiosce.

4. Co w życiu było najważniejsze?:

Myślę, że dla chrześcijan najważniejsze jest zrealizowanie w swoim życiu Ewangelii, nauki Jezusa Chrystusa. Nie zawsze to się nam udaje. Chrystus nie zostawił nas jednak samych, nie jesteśmy bezbronni. Mamy cudowną Bożą broń. Jest nim Kościół, który posiada św. sakramenty. One towarzyszą nam od kołyski aż do grobu. Życie jest walką. Chrześcijanin musi walczyć, a ma do pomocy - oprócz osobistego zaangażowania - 7 Świętych Sakramentów.

Wielką moją pasją było duszpasterstwo wśród naszych wiernych. Wszystko straciliśmy, została nam tylko Cerkiew. Miałem dużo kapłańskiej radości, kiedy udało się stworzyć nowa cerkiewną wspólnotę, a ona rozrastała się. Przyłączali się nowi wierni. Była to moja wielka, kapłańska pasja. Ja do nich przybywałem ze Św. Liturgią, Słowem Bożym, ukraińską prasą i książkami, i z innymi naszymi sprawami. Kapłaństwo było dla mnie czymś najważniejszym. W każdą niedzielę miałem zwykle po trzy Służby Boże, a często i po cztery, a żeby dojechać do każdej wspólnoty trzeba było pokonać w ciągu dnia od 200 do 300 km.

5. Dlaczego Was przesiedlili?:

Myślę, że włodarze w Związku Sowieckim i PRL-u byli przekonani, iż UPA jest poważnym zagrożeniem dla ich systemu. Bez zaplecza Powstańcza Armia długo nie przetrwa. Wymyślono banalny pretekst, śmierć gen. Świerczewskiego, aby mieć przyczynę do pociągnięcia ludzi do odpowiedzialności zbiorowej. Związek Sowiecki słynął z tego, że dziesiątki narodów poprzesiedlał na bezkresne swoje tereny. Słyszałem od wielu historyków, że przesiedlenie w Polsce było planowane już przed wojną, wybuch wojny w 1939 r. pokrzyżował te plany, ale jak pokazał rok 1947 – w rzeczywistości przesunął je tylko w czasie.

G. UWAGI
1. Dodatkowe informacje:



 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta українська
A. ОСНОВНІ ДАНІ
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Г. НОВЕ МІСЦЕ
Д. КОНТАКТИ З УПA
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
 
A. ОСНОВНІ ДАНІ
1. Дата анкетування: 10.01.2010 2. Номер анкети: 0080
3. Прізвище, ім’я, по-батькові: Владика Крик Петро Григорович, Апостольський Екзарх для українців католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Schönbergstr. 9,
Мюнхен,
Niemcy – Німеччина - Deutschland
4. Дата народження: 25.04.1945 5. Місце народження: Кобильниця Волоська
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
1.1. Місце проживання до переселення: Кобильниця Волоська, повіт Любачів.
1.2. Місце проживання до переселення: -------------
2. Вік на момент переселення: Мені було тоді 2 роки. 3. Віросповідання: Греко-католицьке.
4. Кількість людей в родині на момент переселення:

Батько Григорій, мати Анна з дому Фещин, брат Іван, брат батька Семко, та мати батька Параскевія.

5. Скільки осіб лишилося: 0 6. Скільки осіб переселено: 6
7. Скільки осіб пропало безвісти: 0
8. Скільки осіб іншої національності жило в селі: Не пам’ятаю. 9. Стан відносин з ними: ---------------
10. Опишіть залишений Вами маєток: ---------
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
1. Коли Вас вивезли? 1947 2. Коли Вас привезли? 1947
3.1. Маршрут переїзду: Не пам’ятаю.
3.2. Маршрут переїзду: -----------
4. Чи Ви знали куди їдете? --------------
5. Чи хто-небудь з Вашої родини повернувся в рідні сторони? Ні.
6.1. Речі які Ви привезли з собою (Релігійні)?:

Родичі між іншим привезли великий образ Мати Божої Неустаючої Помочі, проте він не зберігся до наших часів.

6.2. Речі які Ви привезли з собою (Побутового вжитку)?: -------------
6.3. Речі які Ви привезли з собою (Речі особисті)?: ------------
6.4. Речі які Ви привезли з собою (Документи)?: ------------
6.5. Речі які Ви привезли з собою (Інші)?: ------------
7. Які з них збереглися? ----------
8. Чи могли б Ви передати їх (повністю або частково) для музею? --------------
9. Чи заховали Ви які-небудь предмети в місті звідки Вас вивезли? -------------
Г. НОВЕ МІСЦЕ
1. Куди Вас переселили?

Спершу Гарш біля Позезджа, а потім Гарш Кольонія.

2. Які умови Вам надали?

Зруйнований дім та зруйновані господарчі будинки.

3. Яку картину Ви побачили на новому місці? Лопухи.
4. Чи зазнавали ви утисків на новому місці?

Так. Першого року після переселення Батьки та сусіди працювали у польських господарів цілий день за відро картоплі.

5. Де і коли ви почали відвідувати церкву?

Ми стали відвідувати церкву в Хшанові. Це неможливо було робити кожної неділі, оскільки треба було дуже далеко їздити. Коли я був малим ще хлопцем, то бував свідком та співучасником так званих сухих Богослужінь. Дідо Андрій Фещин мав деякі літургійні книги. В деякі неділі до нього на роверах приїжджало до 10 осіб з сусідніх місцевостей (після депортації він жив в селі Крузи, повіту Біскупєц Решельського) і вони разом правили оці сухі Літургії. На такій Службі Божій не було освячення дарів – переміни хліба та вина в Тіло та Кров Христову, тому, що не було священика. Зате ці люди отримували хоч неповноцінну, але все ж, участь у Святій Літургії. Дідо, якщо тільки знав, коли в даному році припадає Великдень, міг прорахувати цілий літургійний рік: яка припадає зараз неділя і який треба брати „глас” (тон). „Гласів” є вісім, вісім літургійних пісень, які вихваляють передусім Воскресіння Христове і вони циклічно повторюються. Дідо у староцерковнослов’янській мові читав апостола та Євангеліє, єктенії. Я зазвичай стояв позаду і слідкував за текстом і таким простим способом я навчився нашої тодішньої літургійної мови. Це мені згодом знадобилося в семінарії та під час служби священичої. Хто знає, якби не Дідо Андрій зі своїми Літургіями, співаними притишиниим голосом, можливо я б і не став на шлях священства?

6. Як склалася доля Ваших дітей та рідних?

Всі живемо в Польщі (лише я останні 10 років перебуваю в Німеччині). Двоє з нашої «сімки» поженилося з поляками, що в очах наших родичів сприймалося як своєрідна „зрада” (оскільки діти будуть поляками і кінець нашим мріям про самостійну Україну). І все ж, діти, які народилися з тих змішаних подруж, знають українську мову. П’ятеро з нас народилося уже після акції „Вісла”, проте ніхто з нас не знав з власного досвіду того, що було у наших селах; все наше знання будувалося на основі розповідей родичів та сусідів. А отже, всі ми виростали в містиці тих розповідей. Мама і Тато радо при тому розгортали різні напрямки тих розповідей, будованих в умовах реального соціалізму в зовсім реальній Польській Народній Республіці, де всі ми абсолютно реально жили. Пізніше Бог дав мені змогу краще ознайомитися з нашим минулим. Як греко-католицький священик я відвідував переселених в їхніх домах і приходив до них з колядою (з йорданською водою). Всі вони як один жили спогадами і надзвичайно їх шанували. Завдяки тому я досить вичерпно довідався про умови життя наших людей до і після депортації. А, треба наголосити, я був душпастирем в декількох воєводствах: (колишні назви) щецінському, кошалінському, ольштинському та вроцлавському.

7. Ваші діти знають українську мову?
7.1. Так - Де вивчили? ---------------
7.2. Ні - Чому? ---------------
8. Ваші онуки знають українську мову? Ні.
8.1. Так - Де вивчили? ----------------
8.2. Ні - Чому? ----------------
9. Чи є у Вас світлини нового місця?

Taк. Я бавився (грався) в фотографування з часу, коли у 1963 році вуйко Іван зі Львова (мамин брат) подарував мені фотоапарат „Зорька”.

Д. КОНТАКТИ З УПA
1.1. Чи в селі були криївки УПА? Так.
1.2. Чи в селі були криївки УПА? Сказали мені про це Батьки.
2. Яке Ваше ставлення до УПА? Позитивне.
3.1 Я контактував з УПА: ні
3.2 Я був у складі УПА: Ні.
3.3 Я допомагав/сприяв УПА (добровільно): Ні.
3.4 Хтось з моєї родини був у складі УПА:

Лише з далекої родини (Вушко Теодор, дивись анкета 0007).

На основі розповідей Батьків та сусідів я виробив собі позитивне ставлення до УПА. Публікації та фільми, з якими я міг ознайомитися пізніше, не змінили цього погляду. Питання УПА очевидно ще довго буде проблемою в польсько-українських взаєминах; ще довго продовжуватиметься публічний торг в тому, хто у тих жахливих часах був більше винним, хто вчинив першу провокацію. Мені здається, що тут є так, як в житті буває найчастіше, тобто правда перебуває десь посередині.

4. Чи мали Ви зброю у період перед переселенням? Ні.
5. Чи перебували Ви під арештом? Ні.
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Звичаї втраченої батьківщини:

Образ культурного життя покоління моїх батьків знаю лише з розповідей, а також з розмов з багатьма іншими жертвами депортації. Вечорами молодь збиралася в світлиці, читалися різні книжки, найчастіше історичного спрямування, не рідко такі, що героїзували козацький період. Після переселення цієї традиції назагал не продовжувано, оскільки (поза містами), назагал не було світлиць (УСКТ - під наглядом польських спецслужб - тільки з 1956 р. і то не всюди). Нові землі, інше життя, все це сприяло зародженню нових напрямків, нових явищ, які не відомі були раніше (про це скажу більше – про Хшаново та про о. мітрата Ріпецького – в додатку „Слайди з мого життя”)

2. Чи відвідували Ви свою батьківщину?

Звичайно, і не один раз. Вперше в Кобильниці я побував з родичами десь близько року 1977. Це була дуже цікава зустріч. Вони хотіли знайти свої сліди: дім, стодолу і хліви, город, криницю... Нічого такого уже не було. А інші будинки здалися їм дуже малими та прицупленими. Навіть потічок Лазанка моїй мамі здався якимось карликуватим. Може тому, що на Мазурах багато років ми жили біля озера Мамри. Загалом кажучи – цій ретроспекції не було кінця. Звісно, навернулися спогади. Згодом я повертався туди багато разів. В цьому плані цікавим був рік 1985. Тоді приїхали до нас далекі родичі з Австралії: Анна та її син, Богдан Темник. При цій нагоді пощастило відправити в Кобильниці уперше з часу проведення акції «Вісла» нашу Службу Божу! Прийшло багато людей. Це була воістину історична Літургія! Останнім разом я там правив 4.07.2009 р. Зараз там нормальне душпастирство. Кожної неділі чи свята з Ярослава прибуває о. Богдан Круба. Як повсюдно у Польщі – села обезлюднюються і завмирають. Не оминає ця доля нашої Кобильниці Волоської. В період Польської Народної Республіки тут була прикордонна зона – прикордонна зона в ПНР – це другорядна Польща: влада небагато уваги приділяла тим землям та людям, які там лишилися.

3. Чому ви не виїхали в Україну?

Не знаю. Близько 150.000 людей, які всупереч всьому залишилися на своїх рідних землях у Польщі безумовно мали свою правду та причини. Можливо, переміг страх перед новим? Наш дідо Андрій Фещин багато років перед ІІ світовою війною поїхав з братом Василем до Канади. Дідо повернувся. Його брат залишився. Дідо повернувся, щоб забрати родину і з нею поїхати на постійне життя до Канади. В Польщі була тоді нужда. Було багато бездомних людей. Одного разу бездомний, якого вони взяли додому на ночівлю, заразив їх тифусом. Хтось з родини помер. Ця подія переплутала всі плани. Дідо побудував тоді нові будинки криті бляхою, докупив землі і вирішив уже нікуди не їхати. Це був його життєвий доробок. Йому тоді було десь 58 років. Думаю, через це всі вони бажали залишитися в рідному селі будь-якою ціною.

4. Що в житті було головне?

Думаю, що для християнина найважливішою є реалізація в його житті законів Євангелії, науки Ісуса Христа. Нам не завжди це вдається. Однак Христос не залишив нас обеззброєними, ми маємо можливість захищатися. У нас чудова Божа зброя. Ця зброя, це Церква, яка має Святі Тайни. Вони товаришують нам з колиски аж по могилу. Життя, це боротьба. Християнин мусить боротися, а має в допомогу - крім особистого заангажування – 7 Святих Тайн. Великою моєю пасією було душпастирювання серед наших вірних. Ми все втратили, нас всього позбавили і лишилася лише Церква. У мене було безліч священичої радости, коли вдавалося створити нову церковну спільноту, а потім вона розросталася, приєднювалися нові вірні... Це була моя справді велика життєва пристрасть. Я прибував до тих людей зі Св. Літургією, Словом Божим, українською пресою та книжками, та з іншими нашими справами. Служба ієрея була для мене чимось найважливішим у житті. Зазвичай кожної неділі я правив три Служби Божі, а часто і чотири, а щоб доїхати до кожної спільноти доводилося долати по 200, а то й 300 кілометрів у день.

5. Чому Вас переселили?

Думаю, що „генсеки” в Совіцькому Союзі та ПНР-і були переконані, що УПА, це серйозний виклик системі. Без запілля Повстанська Армія довго не протримається. Придумано банальну причину, смерть генерала Сьвєрчевського, щоб мати привід приятгнути людей до збірної відповідальности. Совіцький Союз „славився” тим, що десятки народів порозселював по своїх безмежних територіях. Я чув від багатьох істориків, що переселення в Польщі планувалося уже перед війною, початок конфлікту у 1939 році унеможливив реалізацію тих планів, проте, як нас пересвідчив 1947 рік – в дійсности лише змістив їх в часі.

Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Інше:
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta english
A. MAIN DETAILS
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
C. RESETTLEMENT
D. THE NEW PLACE
E. CONTACTS WITH UPA
F. ADDITIONAL INFORMATION
G. INFORMATION
 
A. MAIN DETAILS
1. Application Date: 12.02.2010 2. Application Reference Number:
3. Surname, Name, Paternal Name: brak


4. Date of Birth: 12.02.1909 5. Place of Birth:
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
1.1. Place of Residence before deportation:
1.2. Place of Residence before deportation (information):
2. Age at time of deportation: 3. Religion: Byzantine Catholic
4. Number of family members at the time of deportation/ resettlement:
5. Number of family members left: 6. Number of family members deported:
7. Of which went missing:
8. Number of people of different nationalities resident in the village? 9. Inter-ethnic relations could be considered?
10. List your lost assets/property:
C. RESETTLEMENT
1. When were you deported? 2. When did you arrive?
3.1. Deportation Itinerary:
3.2. Deportation Itinerary (information):
4. Did you know where you were being deported to?
5. Have any of your relatives returned to your homeland?
6.1. What personal items did you take with you - Religious:
6.2. What personal items did you take with you - Household objects:
6.3. What personal items did you take with you - Personal belongings:
6.4. What personal items did you take with you - Documents:
6.5. What personal items did you take with you - Other:
7. Of these items, what is left?
8. Would you be prepared to donate these (in whole, or in part) to the museum?
9. Did you hide any of the items that you brought with you?
D. THE NEW PLACE
1. Where did they deport you to?
2. What amenities were you granted?
3. What did you see when you arrived at your new place of settlement?
4. Did you encounter any persecution?
5. Where & when did you start going to church?
6. How did your children fare?
7. Do your children know Ukrainian?
7.1. Yes - Where did they learn it?
7.2. No - Why?
8. Do your grandchildren know Ukrainian?
8.1. Yes - Where did they learn it?
8.2. No - Why?
9. Do you have photos of your new place of settlement/residence?
E. CONTACTS WITH UPA
1.1. Were there UPA bunkers in the village?
1.2. Were there UPA bunkers in the village (information)?
2. What is your view of UPA?
3.1 I contacted UPA:
3.2 I was part of UPA:
3.3 I helped/facilitated UPA (voluntarily):
3.4 Were any of your family in UPA?
4. Did you ever hold firearms before the period that you were deported?
5. Were you ever arrested?
F. ADDITIONAL INFORMATION
1. Lost customs/traditions of your homeland:
2. Have you visited your homeland?
3. Why did you not choose to live in Ukraine?
4. What was your priority in life?
5. Why were you deported/resettled?
G. INFORMATION
1. Information

 
do góry ↑
Fotografie
„Kliknij” na miniaturke by zobaczyc zdjęcia w galerii.



 
do góry ↑
Wspomnienia


Wspomnienia w j.polskim

 
do góry ↑
Pliki


Na tę chwilę brak jest w bazie plików (filmowych, dźwiekowych, itp.)
powiązanych z niniejszą ankietą.

 
do góry ↑
VIDEO









„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem...”
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем...”
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile...”

Home   |   FUNDACJIA   |   PROJEKTY   |   Z ŻYCIA FUNDACJI   |   PUBLICYSTYKA   |   NOWOŚCI   |   WSPARCIE   |   KONTAKT
Fundacja Losy Niezapomniane. Wszystkie prawa zastrzeżone. Copyright © 2009 - 2018

stat4u

Liczba odwiedzin:
Число заходжень:
826 935
Dziś:
Днесь:
58